Пошуково- ігрова діяльність дітей - один із засобів економічного виховання

   Зміни, що відбуваються в період становлення незалежної держави, вимагають нових підходів до виховання майбутніх громадян, здатних жити і діяти в умовах ринкового підприємництва.
Усім нам протягом дня доводиться вирішувати багато питань пов’язаних з економікою. І те, як ми це робимо, залежить від рівня нашої культури, уміння з-поміж інших визначати нагальні потреби, правильно організовувати своє життя й свої стосунки з людьми тощо.
     Виховання економічної культури - це, зокрема, і виховання певних особистісних якостей людини, її ставлення до речей, предметів побуту, природних ресурсів (бережливість, ощадливість, дбайливість), а також ставлення до інших людей.
      Стикаючись з різними поняттями економічних категорій у ранньому віці, дитина не акцентує на них свою увагу, а початкові економічні знання малюків поверхові. Тож завдання дорослих - так організувати дитячу діяльність, щоб у повсякденному житті маля не лише оволодівало новими знаннями, вміннями та навичками, а й закріплювало їх в активній діяльності. Тому слід передусім робити все можливе, аби дитина без примусу прийняла правила та умови, що діють в суспільстві щодо заощаджування часу, енергії, здоров’я тощо. Для швидкого й усвідомленого засвоєння певних економічних категорій педагоги і батьки мають ознайомлювати з ними малят під час спостережень, екскурсій, розв’язування проблем в природній або створених штучно ситуаціях. А найбільш доцільно вирішувати ці питання в процесі самостійної роботи, в грі, в пошукових операціях, що їх сплановано і підготовлено заздалегідь. Така організація нескладної пошуково-ігрової діяльності стимулює пізнавальну активність.

 

       Завдання економічного виховання вирішуються до певної міри ще й завдяки вмілому поєднанню та висвітленню елементів тієї діяльності дорослих, яка не потрапляє в поле зору дитини, але ці знання мають відіграти в майбутньому її житті значну роль в опануванні надбань цивілізації. Проте чи завжди те, що дитина має можливість бачити на власні очі й за чим спостерігати, можна назвати ірраціональною діяльністю? Звичайно, ні. Тож поряд із невитривалими в часі завданнями, спрямованими на оволодіння економічними знаннями, вміннями та навичками мають розроблятися та впроваджуватись довготривалі. І з малюком, що виховується в сім’ї, так само, як з дитячим колективом, слід ходити на екскурсії, прогулянки, в подорожі, використовувати відповідного змісту розповіді, робити замальовки, в дитячому колективі проводити заняття й уроки з подачею та закріпленням економічних знань.
      Батькам і педагогам слід пам’ятати, що роботу з економічного виховання своїх маленьких чомусиків вони мають починати з раннього періоду їхнього життя. Адже це той період, коли, на думку Я.Коменського, немає потреби перенавчати та перевиховати, - достатньо лише мудро виховувати, пропонувати дітям раціональну діяльність в усьому, що вони пізнають або вчаться, враховуючи особливості їх пізнавальної діяльності та забезпечуючи попереднє обговорення їх діяльності, зокрема доцільність і послідовність; наочна демонстрація пропонованих економічних знань; активний засвоювально - перетворювальний та пошуково-перетворювальний аспект; цілісність та завершеність будь-якої дії.

Перші кроки в економіку

 
     Роботу по економічному навчанню слід починати з молодшої групи, виховуючи у дітей бережливість, економність, хазяйновитість. Старших дошкільників треба знайомити з елементарними економічними знаннями, економічними термінами, переходячи від бережливості до економіки. Формуючи економічний світогляд дітей потрібно:

  • дати дітям знання про те, що праця основа діяльності людини, джерело її існування;
  • закріпити знання дітей щодо категорій, пов’язаних безпосередньо з працею дорослих (що стосується продуктів праці);
  • ознайомити з професіями людей, що здійснюють певні операції з реалізації продуктів праці (продавець, касир, брокер, підприємець, фермер, рекламодавець, тощо);
  • формувати у дітей початкові уявлення щодо фінансових категорій, як-от (гроші, ціна, вартість, кошти та ін.);
  •  виховувати особистісні якості дошкільнят, що так чи інакше, мають бути пов’язані з економічною діяльністю (працьовитість, ощадливість, бережливість, раціональність);
  • формувати навички і звички, пов’язані з загальною вихованістю дітей та таких, що мають економічну основу, а саме: вчасно вимикати світло, воду,
  • дотримуватися чистоти і ладу в приміщенні, утримувати в порядку власні речі: одяг, взуття, іграшки.

        Економіка і дошкільник здаються на перший погляд далекими одне від одного. Але якщо розглядати її як галузь розумного ведення «домашнього господарства», то економіка невід»ємна від дитини з перших років життя. Необхідно рахуватися з тим, що перше знайомство дитини з основами економічних знань відбувається в дошкільний період, коли знайомлячись з навколишнім світом, вона вперше довідується, що достаток сім’ї залежить від праці тата й мами, що є гроші, які використовуються для придбання необхідних речей у магазині.
        В той же час дитина ознайомлюється з такими поняттями, як «ціна», «дорожче», «дешевше», «здача», «економія».
        Цей реальний світ дитина переносить у свої ігри з ровесниками в дитячому садку, де вже сама грає ту, чи іншу роль. Але ця діяльність відбувається в умовній ситуації: діти продають, купують, але все це тільки гра.
        Виявилося, що поняття, легкі і зрозумілі для дорослих, потребують додаткового пояснення для дітей, тому складений економічний словник термінів для дітей допоможе їм більш легко засвоїти ці терміни.

Економічний словник
   
АВАНС
1. Частина грошей (або продуктів, яка дається наперед у рахунок майбутньої платні за роботу, товар і т.ін.)
 
1. Організація яка має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості.
2.Працівники добровільно об»єднали свої кошти і записали це в угоді. Вони
створили товариство, яке може купувати матеріал, з якого виготовляють товар, що потім продається. Це дає працівникам прибуток.
1.Цінний папір, який випускає акціонерне товариство і який підтверджує участь його власника в капіталі цього товариства, а також дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденда.
2.Документ, у якому записано, що людина внесла гроші у виробництво і має право на одержання додаткових грошей від проданого підприємством товару.
1. Публічний продаж майна, де покупцем стає той, хто заплатить більш високу ціну.
2. Продаж шляхом змагання: покупцем стає той, хто за той чи інший заплатить більше грошей.


БАРТЕР

1. Прямий товарообмін, безвалютний обмін.
2.Товар не продається, а обмінюється на інший товар, наприклад, машина на зерно.

БЕРЕЖЛИВІСТЬ

1. Моральна якість, що характеризує дбайливе ставлення до матеріальних цінностей.
2. Людина не псує, не ламає, береже свої одяг, речі, предмети спільного користування, знає і виконує правила користування ними.

БІЗНЕС

1. Комерційна, біржова або підприємницька діяльність, яка дає прибуток.

БЮДЖЕТ РОДИННИЙ

1.Фактичний баланс прибутків і витрат (показує всі прибутки за джерелами надходжень та всі витрати за їх призначенням).
2. Розподіл грошей, які заробили члени родини, на оплату продуктів харчування, споживання електроенергії та інших комунальних послуг, одягу, з відпочинку тощо.

ВАЛЮТА

1. Грошова одиниця будь-якої країни.
2. Гроші інших держав.

ЗАРОБІТНА ПЛАТНЯ

1.Гроші, які людина отримує за виконану роботу.

КРЕДИТ

1. Позичання грошей чи матеріальних цінностей за умови повернення їх у певний термін і з надлишком (відсотками). Продаж товарів з відстрочкою платежу.
2.Гроші позичені у якоїсь людини чи банку, які треба повернути у визначений час.

КОНКУРЕНЦІЯ

1.Боротьба між підприємцями за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів.
2. 3магання між підприємствами в тому, хто виготовить кращу продукцію, продасть її вигідніше.

КНИГА КАСОВА

1.Спеціальна книга, де записують, скільки грошей надійшло і скільки видано з каси.

КОМЕРСАНТ

1. Людина, яка займається купівлею та продажем товару.
2. 0б’єднання осіб з метою спільного виробництва і збуту продукції, закупок чи послуг, будівництва і експлуатації житла тощо.
3. Кілька людей об»єднають свої кошти для купівлі матеріалу з подальшим виробництвом товару і його продажем. Отримані гроші ці особи ділять між собою.

МЕНЕДЖЕР

1. Найманий спеціаліст з управління.
2.Той, хто управляє, керує працівниками.

ОРЕНДА

1. Майнова угода, за якою одна сторона надає іншій майно у тимчасове користування за певну плату.
2. Людина або підприємство домовляється з власником землі, крамниці, комори тощо про їх використання у власних потребах, за що сплачує певну суму грошей на певний термін.

ПРИБУТОК

1. Надлишок виручки від реалізації продукції над затратами на її виробництво.
2. Додаткові гроші, які отримує людина або підприємство від продажу свого товару.

ПРИВАТИЗАЦІЯ

1. Перехід державної власності у приватну.
2. Держава продає або віддає будинки, заводи, землю особам у власність.

РЕКЛАМА

1. Повідомлення та відомості про товар, його якість, можливість придбання.

ТОВАР

1. Все, що продається і купується є товаром: речі, продукти харчування, будинки тощо.

ФІРМА

1.Організація, підприємство, які самостійно здійснюють виробництво або надають різні послуги. Фірми бувають торгівельні, виробничі, юридичні, туристичні, рекламні тощо.

ШТРАФ

1.Сплачування особою певної суми грошей за те, що ця особа порушила правила поведінки, торгівлі, дорожнього руху тощо.