Талант, окрилений любов'ю до дітей

    Мабуть, не помилюсь, коли скажу: що всі, хто працює з дітьми, не обділені талантами. Та особливо яскраво проявляються вони в роботі виховательки Миронівського Центру розвитку дитини «Зернятко» Марини Олексіївни Смаженко.
Те. що вміє вона творити своїми руками, не пропустиш повз очі. Ледь переступивши поріг дитсадка. В його незвичайне. яскраве оформлення найвиразніші штрихи внесла Марина Олексіївна. Привітні пейзажі, найвигадливіші квіти, кумедні сонечка та безліч інших виробів скрізь. Вона фантазує не лише із сюжетами та формами, а й з матеріалами та інструментами. Здавалося б. чим можна малювати. крім фарб та олівців? Ну хіба ще фломастерами та крейдою. Марина Олексіївна ж знає значно більше способів — малює ниткою, пластиліном, восковою свічкою, сіллю, мильними бульбашками… І всім цим, нетрадиційним методам зображення вчить своїх вихованців. Діти просто в захваті.
   Заходжу якось в їхню групу «Червона Шапочка» і бачу повну роздягальню батьків. Виявляється. діти не хочуть йти додому, бо  вчилися роздувати коктейльними трубочками клякси. І так розфантазувались над своїми різнокольоровими витворами, що незчулись, як заняття пролетіло. Та й дехто з батьків, дивлячись на захоплення малечі, був не проти навчитися так малювати. Та що там батьки! Якось навіть поважні гості — учасники міжрегіонального семінару працівників дошкільної освіти. що проходив на базі «Зернятка», надивившись на роботи Марини Олексіївни вирішили спробувати й собі.
Вона ж постійно в пошуку. Поки у вихованців тихий час, експериментує. Навчиться чомусь новому сама — покаже колегам. А потім вчать дітей. Як от картини з солоного тіста. Воно легке в роботі, дозволяє створювати цілі сюжети; дає простір фантазії. Тож тепер часто в садочку пахне випічкою. Всі знають — то Марина Олексіївна сушить в духовці готові вироби. А щоб дітям не тільки цікаво, а и смачно було, іноді ще й пече пиріжки та булочки.
Своїми порадами щодо роботи із солоним тістом та методикою проведення занять вихователька не раз ділилась з колегами з інших дитсадків. Її досвід вивчав обласний інститут і післядипломної освіти педагогічних кадрів. А нещодавно їх опублікував журнал «Розкажіть онуку», котрий користується популярністю у педагогів-дошкільників.
   Нове захоплення Марини Олексіївни — бісер. Шкода, що для малечі робота з ним не зовсім підходить, адже не обійтися без голки. Хоча пробували вже оздоблювати бісером подарунки для мам — рамки під фото.
 - Звідки такий потяг до малювання, рукоділля? Мабуть, це в крові. Гарно малював її мамин дядько. Художники її брати. З дитинства любили малювати я і обидві мої сестри – пояснює Марина Олексіївна.
   Додамо тут, що одна з них, Наталія Олексіївна, теж вихователька «Зернятка», і така ж рукодільниця, як сестра.
   Але одна справа щось уміти самому. Передати дітям та ще й маленьким, своє вміння — значно важче. Та Марині Олексіївні це вдається. Мабуть, тому, що вона дуже любить малечу, розуміє її і буквально живе спілкуванням з дітьми. Вони це відчувають і просто боготворять свою виховательку.
Відкрию один секрет, у який не всі вірять: Марина Олексіївна не має педагогічної освіти. Закінчила вона філософський факультет одного з найпрестижніших в Україні вузів
   - Національний університет ім. Т.Г Шевченка. За фахом не працювала ні дня. Так склалося, що доля вивела її на стежину; до якої завжди лежало серце. — роботи з дітьми.
Виставки нових робіт, заняття, з дітьми, викладання у школі дошкільних наук, участь у дитячих святах. де залюбки грає роль будь-якого казкового персонажа — на все вистачає цієї жінки. А ще ж вона — мама двох синочків, молодший з яких відвідує «Зернятко». Ровесники Іллюші. яких навчає малювати Марина Олексіївна не даремно заздрять, що в нього така мама.

 

Це диво - оригамі

   Водному з міст Київщини проходив конкурс «Міс Попелюшка». Його учасниці дефілювали не тільки у вишуканих бальних платтях, а й демонстрували вбрання, яке за умовами конкурсу мало бути виготовлене з будь-якого матеріалу, окрім тканини. Очей не можна було відвести від незвичної вдяганки для красунь, зробленої з рибальської сітки, РУО-дисків, пакетів для сміття. Та найбіль­ше захоплення в журі викликали спідничка і корсет, ніби зіткані з дивного мережива. Ніхто й не здогадався, що вони із звичайного паперу. А коли конкурсантка піднесла організаторам ще й букет квітів, виготовлених так само, всі були просто в захваті.Авторка цих витворів — миронівчанка Марина Олексіївна Смаженко. А техніка, якою вони виконані, називається оригамі.
    Напрошуються у гості до Марини Олексіївни, аби більше дізнатися про її нове захоплення. А їх, між іншим, у цієї талановитої жінки дуже багато. Вона вміє творити диво з бісеру, ниток, солоного тіста, пластиліну та й з будь-якого підручного матеріалу.
   — Коли одна з моїх колег-виховательок привезла звідкілясь лебедя, ніби вигаптуваного з паперу, — розповідає Марина Олексіївна, — я відразу ж зацікавилась, як він зроблений. Тоді вперше почула про японське мистецтво складання паперу, тобто оригамі. Існує багато його видів. Я почала займатись модульним. У ньому всі вироби складаються з маленьких модулів — паперових трикутників. Робота з ними чимось нагадує конструктор.
   Сьогодні у Центрі розвитку дитини «Зернятко», де працює М.О. Смаженко, оригамі вже не в дивину. Крихітні заготовки для майбутніх «шедеврів» готують усі: і ді­ти, і дорослі — допомагають Марині Олексіївні. Адже навіть для найпростішої фігурки їх знадобиться щонайменше 40-50. А якщо в задумці щось більше, то лік іде на сотні й тисячі. Скажімо, ось паровоз — складений більш як з 5 тисяч маленьких, ще менших і зовсім крихітних трикутничків. Працювати над цією конструкцією було дуже клопітно, але цікаво. Та й взагалі кожен новий виріб — то мов якесь маленьке відкриття.

   На полицях, як на виставці, — чайний сервіз, дивної краси фламінго, лебеді, літачок, фігурки звірят, дівчаток? що символізують пори року... Майже сотню оригінальних виробів з паперу встигла зробити за порівняно короткий час Марина Олексіївна. Хто побачить їх, не перестає дивуватись художньому смаку майстрині, її ретельності та посидючості. Особливо гарні виходять у неї квіти — ромашки, тюльпани, соняхи. Вони такі незвичайні, аж заворожують погляд і викликають бажання милуватися ними до безкінечності. Свої букети рукодільниця часто дарує людям. Вони вже є у багатьох миронівчан і не тільки.

   Техніці модульного оригамі М.О. Смаженко навчає вихованців дитсадка. Робота з папером — це так просто і доступно навіть для найменшеньких. Мабуть, кожен хоч раз у житті робив із аркушів учнівського зошита літачки й кораблики. Японці, які вигадали оригамі, люблять паперових журавликів, котрі, за легендою, приносять людині здоров'я. З отих саморобних журавликів і виростала зацікавленість малечі, що чекає не дочекається занять гуртка зі складання паперу.

   Обидва синочки Марини Олексіївни вже, як кажуть, із заплющеними очима крутять трикутнички для майбутніх виробів оригамі. Особливо старшенький Максим. Він став переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Знай і люби свій край», на який представив незвичайний виріб — дитячий капелюшок.
   Аби навчати школярів оригінальному виду мистецтва, Марині Олексіївні запропонували вести заняття гуртка районного центру дитячої та юнацької творчості. Сьогодні його із задоволенням відвідують учні міської школи №1.
   Розроблена М.О. Смаженко адаптована програма «Розвиток художньо-творчих здібностей дошкільнят на заняттях з модульного оригамі» затверджена вченою радою обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів і використовується в роботі дошкільних закладів усієї Київщини.

 ( із статті В. ЛИСЕНКО)

КВІЛІНГ – ЦЕ КРАСА

   Квілінг дуже цікава та доступна техніка, яка може використовуватись у будь якій сфері творчої діяльності людини. Вироби в стилі квілінгу можуть служити як: окремі експонати, елементи оздоблення, прикраси, іграшки, сувеніри і т.п. Дану техніку можна використовувати при вивченні окремих тем до гурткових навчальних  програм, а можна використовувати цілу навчальну програму, адже об'єм матеріалу для вивчення величезний. Безсумнівним залишається факт, що квілінг не тільки цікавий, а ще й має неабияке значення для розвитку творчих здібностей  особистості.

   Слід відмітити основні навчальні функції техніки квілінгу:
 

  1. Пізнавальна - дає змогу дітям отримувати нові знання, отримувати нові практичні вміння та навички.
  2. Виховна - сприяє формуванню вміння раціонально використовувати час та матеріали для виконання робіт.
  3. Розвивальна - формує творче мислення, вміння міркувати, робити розрахунки, ескізи, викликає інтерес і потребу в інших знаннях та вміннях.
  4. Евристична - дає змогу самостійно  творити, використовувати нові техніки та способи виготовлення виробів, оволодівати новими прийомами діяльності.

   Не зайвим буде вказати на велике значення техніки квілінгу як дидактичного засобу навчання, що:

  • розвиває моторику рук
  • розвиває сприйняття, почуття
  • розвиває естетичний смак
  • розвиває спостережливість, увагу, уяву
  • сприяє розвитку всіх розумових процесів
  • ініціює творче мислення, фантазію
  • підвищує рівень художньо-естетичного сприймання
  • збагачує життєвий та художній досвід, емоційну сферу
  • сприяє ознайомленню з довкіллям, новими матеріалами, інструментами
  • сприяє опануванню різних типів практичної роботи
  • розвиває здатність правильно складати план виконання робіт, особливо при виготовленні великих форм
  • стимулює пошукову діяльність, здатність виконувати завдання  різними способами.

   Отже, навчання техніці квілінг в навчальному процесі дозволяє формувати  компетентності вихованця.

  1. Пізнавальна: оволодіння знаннями про папір, його виробництво, види, властивості, способи конструювання з паперу;
  2. Практична: формування вмінь і навичок роботи з папером; виготовлення виробів у різних техніках, застосування основних прийомів роботи;
  3. Творча: формування творчої особистості, емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток; задоволення потреби особистості у творчій  самореалізації;    
  4. Соціальна: виховання культури праці; формування дружніх стосунків у колективі; відчуття відповідальності, колективізму, взаємодопомоги.