МАЛЕНЬКИЙ АКТОР У КОЖНІЙ ДИТИНІ

Художньо-естетичний та мовленнєвий розвиток дошкільників засобами театралізованої діяльності

Із досвіду роботи керівника театралізованого гуртка
Мегеди Ольги Володимирівни

   Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку визначено, що театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним  із найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються в театралізовану діяльність, спонукувані літературними, ігровими, особистісними мотивами.
   Маленька вистава це перша елементарна перехідна форма  від гри до мистецтва, форма синтезу мистецтв, яка доступна всім дітям.
   Театралізована вистава передбачає поєднання рухів, співу, художнього слова, міміки, пантоміми, при цьому всі вони підлягають головному  завданню створенню художнього образу. Об'єднання кількох видів мистецтва створює унікальні можливості для  художнього розвитку дітей.

 

ТЕАТРАЛІЗОВАНА скринька

   Величезна роль театралізацій — у засвоєнні культури мовлення, оволодінні літературною мовою та розвиткові художньо-мовленнєвих здібностей особистості.
Серед найважливіших рис художньо-мовленнєвої діяльності дослідники (А. Богуш, Н.Гавриш,Л.Таллер,О.Ушакова, С. Чемортан) називають наявність структурних компонентів (сприйняття, виконання, творчість), специфічні способи втілення художнього образу в мистецтві слова, реалізацію естетичної функції мовлення в кожному з видів художньо-мовленнєвої діяльності. Театралізована діяльність як компонент художньо-мовленнєвої діяльності є однією із форм відтворення виконавчої діяльності, у ній відбувається творчий процес сюжетоскладання, народження театрального сценарію, який діти розігрують, отже, це одна з форм словесної творчості. Відповідно театралізовану діяльність можна оцінити як універсальну форму поєднання виконавчого і творчого компонентів.
   Погоджуючись дещо із традиційним підходом, ми прагнемо поширити розуміння сутності художньо-мовленнєвої діяльності через виведення її за межі лише літературного мистецтва і визначаємо її як діяльність, зміст якої становить сприйняття творів мистецтва, їх елементарний аналіз, і відтворення у власній мовленнєвій творчості здобутих художніх вражень, уявлень і образів. Усі компоненти художньо-мовленнєвої діяльності взаємопов'язані. Сприйняття є основою виконавчої діяльності й творчості, у яких дитина втілює здобуті під час сприйняття художні уявлення, образи, виражає почуття і враження. Існує закономірний зв'язок: щонайтонше дитина сприймає, усвідомлює, переживає художні образи, то повніше, яскравіше відображаються вони у виконанні художнього твору чи складанні власної роповіді, зображенні тощо (за умови достатнього рівня володіння технічними навичками та вміннями будувати художній образ) і, навпаки, тільки через власну творчу активність у будь-якому виді художньої діяльності дитина підноситься до рівня художньо-естетичного сприйняття твору в єдності його змісту та художньої форми.
   Провідним принципом активізації мовленнєвого розвитку дітей науковці справедливо вважають взаємозв'язок сенсорного та лінгвістичного виховання дітей, взаємозв'язок усіх видів «дитячих» діяльностей (А. Богуш, Л. Венгер, О. Дяченко, Ф. Со-хін, Є. Тихеєва). Це можна проілюструвати за допомогою схеми 1, що визначає найважливішу роль мовлення у різних видах художньої діяльності.
   У кожному з видів художньо-мовленнєвої діяльності — образотворчо-мовленнєвій, театрально-мовленнєвій, музично-мовленнєвій, літературно-мовленнєвій, — мовленнєва творчість виступає у відповідних різноманітних формах, завдяки чому відбувається їх взаємодія і взаємозбагачення, мовлення є стрижнем макродіяльностеи, що виникли під впливом художнього слова. Комбінації взаємозв'язку мовленнєвої діяльності з іншими видами художньої творчості можуть бути найрізноманітнішими: словесна творчість і образотворча діяльність (діти малюють, складають розповіді до власних малюнків), мовленнєвотворча і музична діяльність (добір музичного твору до своєї казки, музичні асоціації з сюжетом, вербалізований рухливий образ), театралізована та мовленнєвотворча діяльність (сюжетоскладання, складання сценаріїв, дитячий фольклор, ігрові діалоги-імпровізації), образотворча і театрально-мовленнєва (створення декорацій, атрибутів, костюмів, що ілюструють придуманий дітьми сюжет, відбиття вражень від вистави у власних малюнках з подальшим коментарем у вигляді зв'язного висловлювання).
   Театрально-мовленнєва діяльність — це вид. художньо-мовленнєвої діяльності дітей, пов'язаний із відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, і складанням на цій основі власних сценаріїв та сюжетів. Учені наголошують на природності поєднання літературної і театралізованої діяльностей, адже дійсність літературного тексту, казковість образів, виразність мовлення спонукає дітей до інсценування, імпровізації і виконання творчих завдань (Л. Артемова, Н. Ветлугіна, Т. Доронова, Н. Михайленко, Л. Стрелкова)

 Місце і роль мовленнєвої творчості в межах художньо-мовленнєвої діяльності

Показники засвоєння програмних вимог


 

I    група:
- діти виконують відповідні рухи, застосовують міміку, жести;
- вміють співпереживати, співчувати;
- вміють грати у взаємозв'язку з іншими діючими персонажами.
- діти знають і розуміють зміст обігруваного матеріалу, виконують відповідні рухи, застосовують міміку, жести;
- уміють співпереживати, співчувати, виражати своє ставлення до героїв вистав;
- уміють вчасно вступати в гру на сцені, грають у взаємозв'язку з іншими діючими персонажами;
- усвідомлюють соціальну значущість своєї гри для глядачів і колективу артистів.

ІІ група:
- діти розуміють поняття: сцена, театр, декорації, реквізит, куліси, міміка, жести, інтонація;
- володіють елементарними навичками мови жестів, імітують рухи тварин, уміють мімікою передавати певний стан людини;
- цілісно сприймають і розуміють композицію вистави за змістом літературного твору;
- уміють граційно, розкуто, відповідно до ролі рухатися на сцені;
- виявляють особистісну позицію під час перевтілення у сценічний образ, уболівають за кінцевий результат театрального дійства.
- діти мають уявлення про театр як вираження життєвих ситуацій в акторській грі;
- володіють засобами емоційної виразності (міміка, жести, інтонації) в міру своїх індивідуально-вікових можливостей;
- уміють співпереживати з персонажем, розуміють зміст дійства, усвідомлюють колективний хара­тер дієтворення на сцені;
- дістають насолоду від процесу та результату творення;мають емоційно забарвлене, виразне, діалогічне мовлення;

- відчувають себе соціально значущими особистостями з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, патріотизму.

Очікувані результати розвитку театралізованої діяльності

  • Оволодіння засобами емоційної виразності (міміка, жести, інтонація), розвиток мовлення.
  • Почування соціально значущими особистостями.
  • Задоволення від процесу та результату творення.

Орієнтовний програмний репертуар театралізацій

  1. Настільний театр  
  2. Ігри-імпровізації  
  3. Сюжетно-рольові ігри за сюжетами літератур­них творів
  4. Ігри-імпровізації 
  5. Імпровізація-забава 
  6. Імпровізації-жарти

 
      "Справжньому актору важливо мати красиве тіло, правильну поставу та розвинену ходу."   

Костянтин Станіславський

Розвиток мовлення

    Завдання
   І група : розвивати артикуляційний апарат дітей, інтонаційну виразність мовлення (силу голосу, тембр, темп); учити правильної вимови звуків та слів української мови, виразного розповідання забавлянок, віршиків, будувати діалог; формувати правильну дикцію, навички спілкування українською мовою; ознайомлювати дітей із творами українських дитячих письменників.
   ІІ група: розвивати артикуляційний апарат дітей; продовжувати роботу над інтонаційною виразністю мовлення (учити регулювати силу голосу, змінювати тембр голосу, розповідати вірш із різним темпом, передавати настрій за допомогою голосу та виділяти за його допомогою слова і фрази, робити паузи в потрібному місці); навчати виразного читання творів різних жанрів; збагачувати словник дітей словами та фразеологічними зворотами з української мови; продовжувати вчити розрізняти на слух і правильно вимовляти звуки української мови відповідно до літературних норм; формувати правильну дикцію, граматичну правильність мовлення; розвивати діалогічне та монологічне мовлення дітей.

 

Форми роботи:
 

  • артикуляційні вправи;
  • голосові вправи;
  • вправи на розвиток мовлення;
  • виразне читання віршів.

Артикуляційні вправи
Вправи для язика

«Лопатка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу, тримати 10—15 с.
«Чашечка». Рот широко розкрити, широкий язик підняти догори, потягти до верхніх зубів, але не торкатися їх, тримати 10—15 с.
«Голочка». Рот відкрити, язик висунути далеко вперед, напружити його, зробити вузьким, утримувати 10—15 с.
«Трубочка». Висунути широкий язик, бічні краї язика загнути догори. Дмухнути в трубочку, що склалася. Виконувати у повільному темпі 5-6 разів.
Гімнастика для губ
«Усмішка, трубочка, п'ятачок». По черзі виконувати названі вправи.
«Трубочка». Витягнути вперед складені докупи губи і виконувати ними рухи праворуч-ліворуч, угору-вниз.
«Покажемо наші зубки». Підтягнути вгору верхню губу — показати верхні зуби; опустити вниз нижню губу — показати нижні зуби. Зуби при цьому щільно стиснути.
«Оскал». Губи розтягнути у різні боки, щільно притиснути до щік, відкрити обидва ряди зубів, погарчати, наслідуючи собаку.

Голосові вправи
Вправи на розвиток сили голосу

«Драбинка». Проспівувати голосні звуки, склади за малюнком драбинки. На першому щаблі — тихо, на другому — голосніше тощо.
«Розкажи віршик». Діти розказують вірш. Голосно, помірно, тихо, пошепки.
«Крокуємо по поверхах». Діти тримають праву руку перед собою долонею вниз і тихо промовляють: «Перший поверх», піднімають руку трішечки вище і промовляють голосніше: «Другий поверх» і так аж до десятого поверху. Треба весь час підвищувати силу голосу.
«Луна». Вихователь промовляє слова з різною силою голосу, діти повторюють їх із такою самою силою.
Вправи на розвиток темпоритму голосу
«Розкажи вірш»: помірно; швидко; повільно; із поступовим збільшенням швидкості; із поступовим зменшенням швидкості.

 

«Добери до вірша темп голосу»:
- На городі цап, цап,
Капусточку хап, хап,
Ніжками туп-туп,
Капусточку хруп-хруп.
- А тут зайчик скік-скік,
Вушками тріп-тріп,
Ніжками туп-туп,
Капусточку хруп-хруп.

Бум-бум барабан,
Чути тут, чути там.
Спить ведмедик у теплі,
Бачить сни він чарівні:
І ромашки, і малину,
І погожу теплу днину.
- Ми веселі жабки,
В нас зелені лапки.
Ква-ква, ква-ква-ква!
Де поділася трава?
- Котик прокидається,
Лапкою вмивається.
Миє котик ротик,
Спинку і животик.
- Йшла лисичка через ліс,
Ось і лапки, ось і хвіст.
Ти, лисичко, зупинись
І довкола подивись.
- Мій Дзвінкий,
Веселий м'яч,
Ти куди
Помчав навскач?
Голубий, Зелений,
Стій!
Не догнать тебе,
Прудкий!

Вправи на розвиток тембру голосу

«Скажи як...» («Привітайся як...»)
Вихователь говорить фразу, а діти повторюють із різним тембром голосу як: зайчик; лисичка; ведмедик; змія; дідусь; маленька дитинка тощо.
«Розкажи віршик як: зайчик; лисичка; вовк;
змія; баба Яга; старенький дідусь; маленька дитинка; жабка-скрекотушка.
Інтонаційні вправи
«Розкажи віршик ніби тобі...» (за «Абеткою настроїв»): весело; сумно; сердито; байдуже; хитро; злякано; здивовано; плачучи.
«Визнач настрій героя». Вихователь читає будь-який твір, а діти добирають настрій до кожного персонажа і промовляють слова персонажів із різним настроєм.
Вправи на вироблення правильної дикції
Проспівування голосних та приголосних звуків
(під будь-яку мелодію).
Вимова фраз із різним положенням язика: із
витягнутим за зуби язиком; із втягнутим язиком.
Вимова фраз із різним положенням губ: верхня губа виступає вперед; нижня губа виступає вперед.
Вправи на вміння робити логічний наголос та логічні паузи
«Знайди в реченні головне слово». Вихователь пропонує дитині послухати будь-яке речення і просить дитину знайти в ньому головне слово і вимовити речення таким чином, щоб виділити голосом головнеслово.
«Зроби головним різні слова». Вихователь пропонує дитині речення, наприклад: «Мама купивиділяючи різні слова: мама купила іграшку; мама купила іграшку; мама купила іграшку.
«Знайди головні слова у віршах і виділи їх»:
• Я мишка маленька,
В мене шубка сіренька,
В мене хвостик, як шило,
Не сиджу я без діла.
•   А я вовк, зубами клац,
Збудувать хотів палац.
Та нагрянула зима,

А хатинки ще нема.
• А я жабка: ква-ква-ква!
Рукавичка ось нова.
Буде де мені жити,

Де голівку прихилити.
• А я заєць, куций хвіст,
Приморозив уже ніс.
Наступає вже зима,

А хатиноньки нема.
• Я лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла:

Я гусяток пасла,
Полювать ходила.
• Я ведмідь клишоногий,
Дуже мерзнуть лапи-ноги.
Наступає вже зима,

А хатинки нема

Вправи на розвиток мовлення

«Похід у магазин». Вихователь посилає дитину до «магазину» і пропонує придбати всі необхідні «покупки», які він назве. Дитина добирає зі значної кількості предметів або картинок ті, що назвав вихователь, повертається з «магазину» і розповідає, що вона купила.
Вправа розвиває пам'ять і сприяє активізації словника.
«Який за величиною». Вихователь пропонує дітям зображення трьох різних за величиною предметів (квітка, дерево, будинок) і пропонує назвати їх величину (маленький, великий, найбільший). Потім діти відповідають на запитання:

  • Який предмет вищий за будинок?
  • Який предмет більший за квітку?

  «Доручення». Вихователь добирає 15   різних предметів. Потім пропонує дітям дібрати іграшки, овочі, фрукти, посуд тощо. Після цього пропонує дібрати металеві, скляні, дерев'яні, пластмасові-, тверді, м'які, легкі, важкі предмети, однокольорові тощо.
Вправа сприяє розвитку словника, мислення, умінню класифікувати та систематизувати.